Молитва у Кіровоградському госпіталі

 

В день пам`яті великомученика Димитрія Солунського святого воїна і небесного покровителя військових в Кіровоградському госпіталі була звершена молитва за здоров`я поранених воїнів і всього медичного персоналу.

Сюди з Благовіщенського храму була доставлена ікона святого Димитрія, перед нею священик протоієрей Іоанн Верескун разом з вірянами, пацієнтами і персоналом спільно помолились.

Молитовне вшанування загиблих воїнів

Напередодні поминальної Димитрівської суботи, 2 листопада, духовенством Кіровоградської єпархії УПЦ, було завершене заупокійне молитовне вшанування полеглих воїні , які захищали нашу Батьківщину.
Священики помолились на Алеї Слави(Рівненське кладовище) та біля пам’ятних місць та братських могил на території фортеці святої Єлисавети.

Вічна пам’ять загиблим воїнам — Героям!

+ ВІДЕО :https://www.facebook.com/470019286503375/posts/1065589420279689/

Митрополит Августин: Любіть Україну як Маму

Председатель Синодального отдела УПЦ по взаимодействию с Вооружёнными силами и другими военными формированиями Украины митрополит Августин, проповедует об истинном патриотизме.

Звернення митрополита Кіровоградського і Новомиргородського Іоасафа до вірних Кіровоградської єпархії Української Православної Церкви

Всечесні отці, дорогі брати і сестри!

Останнім часом в засобах масової інформації активно нагнітається істерія навколо теми щодо надання томосу про автокефалію Православній Церкві в Україні.

Тому я як ваш правлячий архієрей, який несе відповідальність перед Богом і Церквою за спасіння ввіреної мені пастви, зобов’язаний донести до вашого відома наступне:

По-перше, авторитетно засвідчую, що ніякого томосу і автокефалії ніхто до цього часу не надавав і коли це буде – нікому невідомо. Тому весь галас, який будь-ким поширюється в ЗМІ, є нічим іншим, як видаванням бажаного за дійсне.

По-друге, ряд рішень, які прийняті 11 жовтня 2018 року Синодом Константинопольської Церкви в Стамбулі відносно спроби легалізації розколу та зухвале зазіхання на канонічну територію нашої Церкви, є неканонічними та антизаконними!!! Вони були прийняті в односторонньому порядку, з ігноруванням церковного права та всупереч канонічному устрою Святої Церкви, не зважаючи на неодноразові заклики до всеправославного обговорення даного питання з боку Української Православної Церкви, а також братських Помісних Православних Церков.

Лицемірно виправдовуючись прагненням до відновлення єдності українського Православ’я, Константинопольська Патріархія своїми упередженими і політично мотивованими рішеннями вносить ще більше розділення і посилює розбрат в українському суспільстві.

Нахабне втручання у внутрішні справи іншої Помісної Церкви, спроба узаконити церковний розкол, вступ до спілкування з тими, хто є відлучені від Церкви та намагання ввести свою юрисдикцію на чужій канонічній території суворо засуджується церковними канонами.

Такий глибокий підрив основ міжправославних відносин і повна зневага тисячолітніх норм церковно-канонічного права виводить Константинопольський Патріархат за межі канонічного поля і, на превеликий жаль, унеможливлює для нас продовження євхаристійного спілкування з ієрархами Константинополя, їх духовенством і мирянами.

Враховуючи все вищезазначене, Священний Синод Руської Православної Церкви виступив на захист фундаментальних норм Православ’я і Священного Передання Церкви.

Тому, 15 жовтня 2018 року Синод, на своєму засіданні в Мінську, за участі Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, був змушений прийняти рішення про припинення євхаристійного спілкування з Константинопольським Патріархатом.

Також необхідно зазначити, що ЦЕ НЕ Є РОЗКОЛОМ для нашої Церкви, як дехто, бажаючи ввести в оману необізнаних в церковному праві людей, намагається це видавати. А навпаки: нашій Церкві висловили свою підтримку цілий ряд Помісних Православних Церков, які засудили односторонні дії щодо Української Православної Церкви з боку Константинопольської Патріархії. Ми і надалі знаходимося в єдності з усіма Помісними Православними Церквами, а відсутність євхаристійного спілкування з Константинопольським Патріархатом продовжиться до його відмови від прийнятих ним антиканонічних рішень.

Наголошую, що наша Свята Церква була, є і буде Церквою канонічною, Церквою благодатною, Церквою спасительною, яка береже віру наших дідів і прадідів. Віримо, що Господь не попустить ніякого зла і допоможе нам зберегти нашу Святу віру і Церкву.

Тому закликаю всіх вас, дорогі мої отці, брати і сестри, бути спокійними, розважливими, зберігати мир в своїх душах, бути вірними чадами Матері-Церкви на чолі з її Предстоятелем – Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Онуфрієм та молитися про укріплення народу нашого в спасительній Православній вірі та в мужньому стоянні за правду і єдність нашої Святої Церкви.

Нехай береже всіх нас Господь у злагоді, мирі та любові!

З благословінням,

+ ІОАСАФ

МИТРОПОЛИТ КІРОВОГРАДСЬКИЙ І НОВОМИРГОРОДСЬКИЙ

Наш храм вже чотири роки звершує таїнство Хрещення та Вінчання над воїнами АТО та їх дітьми без пожертв. Так і сьогодні вітаємо Матвія Олександровича з хрещенням, в день свята Покрови Божої Матері, а також День козацтва України, і бажаємо, щоб Пресвята Богородиця та апостол Матфій небесний Янгол Охоронец оберігають малюка та його батька, котрий є захисником нашої Вітчизни, від усіх негараздів, нехай Небесний Покров захищає усю вашу родину!

В період з 8 по 13 жовтня в нашому місті перебували Чудотворні святині з Києва!

Нагадуємо, що з нагоди цьогорічного відзначення 1030 — річчя Київської Русі, а також напередодні молитовного відзначення свята Покрову Пресвятої Богородиці та державного свята Дня Захисника України, по благословінню Митрополита Кіровоградського і Новомиргородського Високопреосвященішого Іоасафа, у наше місто прибувала ікона Покрову Пресвятої Богородиці з часткою Її омофору, а також ковчег з мощами 30 святих воїнів.

Ці святині багаторазово доставлялись у зону АТО для духовної підтримки наших військових.

До 13 жовтня, святині перебували на Богослужіннях у храмах міста, а також лікарнях і військових частинах, навчальних закладах.

Історія перебування святинь за кожен день:

8 жовтня

Зустріч ікони Покрови Божої Матері, з частинкою Її омофору, та ковчегу з 30-тьма частинками мощей святих воїнів.

Опубликовано Храм Благовіщення Пресвятої Богородиці Понедельник, 8 октября 2018 г.

9 жовтня

З нагоди цьогорічного відзначення 1030 — річчя Хрещення Київської Русі, а також напередодні молитовного відзначення …

Опубликовано Храм Благовіщення Пресвятої Богородиці Вторник, 9 октября 2018 г.

10 жовтня

З нагоди цьогорічного відзначення 1030 — річчя Хрещення Київської Русі, а також напередодні молитовного відзначення …

Опубликовано Храм Благовіщення Пресвятої Богородиці Cреда, 10 октября 2018 г.

11 жовтня

Святині з Києва в нашому містіСьогодні, четвертий день, як святині з Києва перебувають в нашому місті. Так, як і в…

Опубликовано Храм Благовіщення Пресвятої Богородиці Четверг, 11 октября 2018 г.

12 жовтня

Святині з Києва продовжують ще бути в місті!Сьогодні п’ятий день, як святині з Києва перебувають в нашому місті. Так,…

Опубликовано Храм Благовіщення Пресвятої Богородиці Пятница, 12 октября 2018 г.

13 жовтня

Сьогодні, 13-го жовтня, київські святині, відбули в Покровський храм села Аджамка.

Опубликовано Храм Благовіщення Пресвятої Богородиці Суббота, 13 октября 2018 г.

Останній день перебування святинь з Києва в нашому місті та області!Сьогодні шостий день, як святині з Києва…

Опубликовано Храм Благовіщення Пресвятої Богородиці Суббота, 13 октября 2018 г.

Вдячні всім хто долучався до спільної молитви!
Божої підтримки всім нам!!!

ІСТОРІЯ
Як козаки… Єлисаветград-Єлисавет будували
Історик Олександр Чорний про козаків, карти XVIII століття та походження назви «Єлисавет»
Напередодні Дня українського козацтва медіапортал DOZORвирішив ще раз звернутися до козацької історії нашого міста. Тема ця спірна і навіть спекулятивна: сьогодні ми читаємо, що фортецю святої Єлисавети і місто біля неї збудували козаки, а завтра, що фортеця будувалася «проти козаків» на їхніх одвічних землях… Аби розібратися у цих перипетіях, ми звернулися до завідувача кафедри історії України ЦДПУ імені Володимира Винниченка Олександра Чорного.
Документи середини ХVІІІ століття, а також низка наукових досліджень дозволяють констатувати, що і фортецю, і поселення довкола неї будували козаки, — каже науковець. — Залишається лише дати відповідь на питання: які козаки?

Маємо окреслити ситуацію в регіоні, яка склалася на середину ХVІІІ століття. У 1710-х – 1730-х роках Задніпрські місця (а це значна частина Кіровоградської області) були спірною територією, на яку претендували і Річ Посполита, і Російська держава. Відсутність чіткого кордону між державами обумовлювала стихійну колонізацію цього краю і вихідцями з Польської України, і українським населення з Гетьманщини, яка на особливих умовах була підконтрольна державі Романових.

У другій половині 1730-х – на початку 1750-х років уся територія Задніпров’я була колонізована вихідцями з Гетьманщини та включена до складу Миргородського полку. Тут були створені Крилівська, Цибулівська та Архангелогородська сотні – адміністративні одиниці Миргородського полку на правому березі Дніпра. Окрім того, значна частина Задніпрських місць у цей час адміністративно підпорядковувалася Власівській, Кременчуцькій, Потоцькій та Келебердянській сотням, центри яких знаходилися на Лівобережжі.

Тож в освоєнні нашого краю до створення Нової Сербії значну роль відігравало українське населення з Гетьманщини. Саме козаки з Гетьманщини збудували в нашому краї перші великі земляні укріплення – Крилівську, Цибулівську, Петроострівську та Архангелогородську фортеці, які були і адміністративними осередками, і захисними спорудами.
У 1734 році імператриця Анна Іоанівна (за умовами Лубенського договору) погодилася на перехід Війська Запорізького Низового під російський протекторат. Таким чином запорожці повернулися у ці краї та визнали своє підданство Романовим. Повернення запорожців на службу до Романових поставило питання і про їхні землі – тобто про територію Вольниці, якою вони користувалися до 1709 року.

І це спровокувало конфлікт інтересів між вихідцями з Гетьманщини та запорожцями. Адміністрація Миргородського полку вважала Задніпров’я своїм, тому що його територія – це землі Чигиринського полку часів Хмельницького. Запорожці претендували на Задніпров’я з огляду на своє одвічне право на цю територію.

Росія ж мала свої плани, оскільки включила ці землі до свого складу за умовами Белградського мирного договору 1739 року. Це дозволило імперії визначатися з нашим краєм на свій розсуд, і це є величезною трагедією в історії нашої держави.

Започаткований у грудні 1751 року авантюрний проект «Нова Сербія» поставив крапку на стихійній колонізації Задніпров’я та започаткував новий етап в освоєнні нашого краю – урядову колонізацію. І вихідці з Гетьманщини, і запорожці брали в ній активну участь, намагаючись реалізувати свої інтереси. Гетьманці підтримували урядові проекти, а запорожці боролися за право самостійно розпоряджатися Вольницею.

Саме через це ми нині і маємо розбіжності щодо поглядів на ранню історію нашого міста, маю на увазі проблему, що лежить у площині чи будували козаки фортецю Святої Єлисавети, відповідно й наше місто, чи фортеця зводилася проти них.

Маленьке місто в «ретраншементі»

Історія фортеці розпочинається у січні 1752 року. Саме тоді був підписаний відповідний імператорський указ. Місце для зведення земляної твердині обрав генерал артилерії Іван Федорович Глєбов. Урочисте закладення фортеці з богослужінням відбулося у червні 1754 року.

Увесь час, доки тривав процес вибору місця будівництва, підготовка проекту і т.п., Глєбов перебував у Цибулівській фортеці, – розповідає Олександр Чорний. – Там була його резиденція. Чому Глєбов перебував саме у Цибулевому? На той час це був найближчий до місця будівництва великий і, головне, добре укріплений населений пункт.

Вихідці з Цибулевого взяли активну участь і в будівництві нової фортеці, і в освоєнні форштадту довкола неї. Про це свідчать документи з канцелярії гетьмана Кирила Розумовського та з архіву фортеці. Зокрема, за розпорядженням Гетьмана від 7 квітня 1754 року, на будівництво фортеці прибуло більше п’яти тисяч чоловік з восьми полків Гетьманщини. Найбільше козаків на будівництво фортеці прибуло з Миргородського полку – 1390 осіб, очевидно, більшість з них були з Крилівської, Цибулівської та Архангелогородської сотень.

Коли увесь цей люд прибув на будівництво, їм потрібно було десь жити. Де? Поряд з об’єктом, який будується. Глєбов дав добро на осадження невеликих слобод поряд із закладеною фортецею. Ці слободи – Грецька, Пермська, Биківська та міщанська слобода на лівому березі Інгулу — виникають одночасно з початком будівництва.

З часом довкола фортеці утворився форштадт – прообраз міста. У 1757 році довкола нього був зведений ретраншемент (оборонний вал), який об’єднав фортецю з форштадтом. Це підтверджується планом міста 1762 року, який свого часу скопіювала архітектор Олена Кецько для власного дослідження «Историко-градостроительній анализ развития г. Кировограда» (копія зберігається в Кіровоградському обласному краєзнавчому музеї). На плані добре видно ретраншемент і місто всередині нього.

До середини ХІХ століття місто розвивалося в межах ретраншементу і лише у 1850-х роках воно вийшло за цю межу, почало розбудовуватися і тоді поступово до нього приєднувалися сусідні поселення – Ковалівка, Балашівка й Балка.

Існування у безпосередній близькості до міста козацьких поселень (зимівників) – на сьогодні не підтверджується документами. Лелеківка, Ковалівка, Балка існували. А от давнього козацького поселення Кущівка на картах немає. Подивіться на «Карту Елисаветграда и окрестностей» 1835 року: місто є, є села Завадівка і Бережинка, а між ними порожньо — немає жодних поселень. Кущівку вже в другій половині ХІХ століття заснували вихідці з Куцівки – сучасної Новгородки.

Звідки взялася назва Єлисавет?

Олександр Чорний має пояснення.

Щодо назви Єлисавет, мені важко погодитися, що це назва козацького міста, яке з’явилося поряд з фортецею Святої Єлисавети. Назва Єлисавет зустрічається у документах Архіву Нової Січі. Але у вихідній кореспонденції, адресованій у Єлисавет, адресатом значиться комендант, а не бургомістр. Це означає, що листи надсилалися у фортецю, а не в місто.

Чому Єлисавет? Російські карти 50-х – 70-х років ХVІІІ століття (які були рукописними та виготовлялися в обмеженій кількості) фіксували назву «Фортеця святої Єлисавети». Але давайте подумаємо, якими мапами користувалися козаки?

Картами європейських картографів, які вже в середині ХVІІІ століття виготовлялися типографським способом, а тому були доступними не лише в Європі, а й за її межами. А на європейських картах фортеця позначалася «
Elisabeth», «S.Elisabeth» або «Fort St. Elisabeth». Тож козаки так і писали «Єлісавет» чи «Єлисавет». У такому варіанті назва нашого міста побутувала в народі аж до середини минулого століття.

З нагоди цьогорічного відзначення 1030 — річчя Хрещення Київської Русі, а також напередодні молитовного відзначення свята Покрову Пресвятої Богородиці та державного свята Дня Захисника України, по благословінню Митрополита Кіровоградського і Новомиргородського Високопреосвященішого Іоасафа, у наше місто прибула ікона Покрову Пресвятої Богородиці з часткою Її омофору, а також ковчег з мощами 30 святих воїнів.

Ці святині багаторазово доставлялись у зону АТО для духовної підтримки наших військових.

Сьогодні, після Божественної Літургії з Кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці, святині були по черзі доставлені у медичні заклади міста.

Священики Іоанн Верескун і Максим Бойчура відвідали Кіровоградські міські лікарні № 1 та № 3, а також Кіровоградський обласний госпіталь для ветеранів війни.

До 13 жовтня, святині будуть перебувати на Богослужіннях у храмах міста, а також лікарнях і військових частинах, навчальних закладах.

Запрошуємо всіх Вас дорогі брати і сестри приєднатсь до спільної молитви і отримати духовну підтримку!

З нагоди цьогорічного відзначення 1030 — річчя Хрещення Київської Русі, а також напередодні молитовного відзначення свята Покрову Пресвятої Богородиці та державного свята Дня Захисника України, по благословінню Митрополита Кіровоградського і Новомиргородського Високопреосвященішого Іоасафа, у наше місто прибула ікона Покрову Пресвятої Богородиці з часткою Її омофору, а також ковчег з мощами 30 святих воїнів.

Ці святині багаторазово доставлялись у зону АТО для духовної підтримки наших військових.

Сьогодні 10 жовтня, після Божественної Літургії з Свято — Єлисаветенського чоловічого монастиря, святині були доставлені у Кіровоградську обласну бібліотеку для юнацтва ім. Є. Маланюка. А звідти у храм Благовіщення Пресвятої Богородиці.

До 13 жовтня, святині будуть перебувати на Богослужіннях у храмах міста, а також лікарнях і військових частинах, навчальних закладах.

Запрошуємо всіх Вас дорогі брати і сестри приєднатсь до спільної молитви і отримати духовну підтримку!