Чому ми хворіємо і чому з нами відбуваються різні лиха? «Від гріхів наших, – відповідає святий праведний Іоанн Кронштадтський – Над нами висить жезл батьківського правосуддя … А хвороби наші і лиха бувають перш за все не без Промислу Божого».
При нездужанні духівники рекомендують звертатися до лікарів, кажучи, що докторів наділяє мудрістю Бог, але до лікування потрібно вдаватися з молитвою і смиренням. Інший багато страждає від хвороби, але не упокорюється, а тому без користі страждає. А хто змириться і з вдячністю терпить свою хворобу, то це обернеться на благо йому, тому що скорбота – це «човен, на якому ми пливемо в Небесну нашу Вітчизну».
За словами святителя Григорія Богослова: «Хвороби і для духовного мого життя служать деяким очищенням, а в очищенні всякий має потребу, який би він не був міцний» …
А за що страждають діти? «Хворі діти, – відповідає святитель Лука Кримський, – приймають на себе подвиг мучеництва і юродства заради того, щоб Господь не до кінця розгнівався на цей світ, і ми, може бути, завдяки їм ще маємо час на покаяння. Але ми по нашій нерозкаяності, за нашою звичкою не думати про свої гріхи, а звинувачувати в них когось іншого, не відчуваємо цього. А діти хворіють за наші гріхи, за наше недбальство про порятунок їх душ, про своє спасіння. Наша батьківська задача полягає не тільки в тому, щоб забезпечити дітям фізичне існування, але перш за все – духовно виховати їх, відкрити їм дорогу до Бога ». А преподобний старець Паїсій Святогорець наголошує: «Батькам, які мають недорозвинених дітей, не слід сильно засмучуватися через це, тому що їхні діти – врятовані. Навіть радіти треба, бо без особливих зусиль йдуть вони в рай. Якщо ось так, духовно вони розглянуть цю справу, то і самі отримають користь і матимуть духовну нагороду ».
«Треба пам’ятати, що головна воля Божа про людину – щоб всі духовно спаслися. Будь-яка лікарня, – пише святитель Микола Сербський, – вказує перстом на Бога, але ніяка не робить цього так явно, як лікарня для душевнохворих … Якби Господь Бог не бажав їх врятувати, Він би не вразив їх такою страшною хворобою. Будь-якою хворобою і стражданням Лікар Небесний лікує душі людські »…
Пресвята Богородиця і святі угодники Божі – це помічники Лікаря Небесного, його «асистенти», але вони молитовно клопочуться за нас перед Ним. За їх молитвами Господь посилає нам і дарує зцілення.
Є серед святих особлива група – це безсрібники і чудотворці, святі лікарі, які за життя абсолютно безкоштовно лікували тілесні і душевні недуги людей. Лікували не тільки своїм лікарським мистецтвом, але перш за все молитвою, закликаючи людей до покаяння і віри в Бога.
4 листопада Церква відзначає пам’ять святих Косми і Даміана, братів лікарів, які, палаючи любов’ю до Бога і людей, часто навіть не чекали запрошення, а самі шукали стражденних і хворих – і лікували, і допомагали.
А на Русі вони навіть шанувалися небесними покровителями християнського шлюбу. А в неділю, найближчу до 14 листопада, звершується пам’ять усіх святих безсрібників і чудотворців. «Не стоїть село без праведника, а місто без святого» – говорить народна мудрість.
І наша Єлисаветградська земля дала Церкві та Батьківщині і мучеників за віру, і святителів сповідників, і преподобних старців, і блаженних безсрібників. Таким праведником і безсрібником був священик Микола Трубін. Його пам’ять якраз і вшановується 14 листопада. І на його могилі, на Лелеківському кладовищі, збираються багато людей не тільки з нашої області, а й з інших міст і сіл України. В цьому році виповнюється 20 років з дня його блаженної кончини.
Праведники своїми безсмертними душами відгукуються на наші прохання і скорботи. І просять у Небесного Лікаря для нас, грішних, благоденство і здоров’я. І моляться про порятунок наших душ!
Протоієрей Євгеній Назаренко.
